?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Поделиться Next Entry
31.01.2013 або про філософію і тоталітаризм
vivagor
    Україна – моторна країна. Але ця моторність чимось нагадує хом'яка у колесі. Хоч там як, а історичну швидкість ми маємо неабияку. Тому, незалежно від епох, свої декорації міняємо швидко і впевнено. Як і авторів сценарію життя. А от худруки цього театру – незмінні. Тому що людська природа нашої людини – давно класифікована і передбачувана. І якщо вважати аксіомою розвиток історії по колу, то через нашу гарячкуватість «змінити усе і одразу» і якомога швидше, або навіть «вже сьогодні навертати пряники з медом», ми з такою своєю набраною швидкістю повсякчас пролітаємо потрібний поворот, виходячі кожен раз на вже їжджене коло з давно розбитою колією. Ця колія містить безліч кісток попередніх поколінь, вкупі з уламками їхніх мрій і марно витраченими ресурсами на певній стадії напіврозпаду…

    У свій час російська імперія активно залучала іноземних фахівців для розбудови власної держави. Вона мала все: достатню кількість населення, природні багатства, органи управління, військову складову, але стати тим, ким зрештою стала, до певної пори – не могла. Перебуваючи у межах, які диктували більш потужні політичні гравці того часу, Московія жила у мінливому світі, наче аморфна речовина: змінюючи пріортитети і кордони, без впевненої мети і фундаменту. Аж поки не з’явилася Їдея. Без державницької ідеї край ніколи не стане державою – так і залишиться територією. Ідея і є цементом суспільства, з цього базису, з цієї наукової основи і починається процес державотворення. У всі часи носіями ідеї були філософи. Розуміючи суть речей, вони відслідковували тенденції, формували світогляд і несли його в маси. Дехто – організовано, через заклади освіти, наприклад Києво-могілянську Академію, але в Україні цим займалися в тому числі бродячі філософи на кшталт Сковороди, народні поети з музиками – кобазрі; сюди ж можна додати і вертепи… В Росії влада поставила діяльність мислячих людей на службу. Вони активно залучали освітян і науковців, переважно зі слов’янських країн до Москви, де надавали їм кращі умови. Так формувалася наукові школи. Явище це почалося набагато раніше, ніж цар Петро почав залучати технарей з Західної Європи для модернізації країни. Воно і не дивно: в основі будь-якого пристрою лежить думка. Ідея – первинна, втілення – вторинне.
    А що ж українська філософська школа? На жаль, на відміну від Росії, Україна на етапі формування нації, через низку причин перебувала у менш сприятливих умовах для створення власної держави. Відсутність централізованої підтримки консервує багато суспільних проектів і в тому числі накладає суттєвий відбиток на філософію. Тому немає нічого дивного, що Росія розвивала своє великодержавництво, а в Україні, з її козаччиною і відсутністю чіткої, всеохватної системи влади, роїлися анархічні ідеї і процвітало вільнодумство. Буття обумовлює свідомість! Різниця у менталітеті між Україною і Росією витікає з різних джерел і маяків філософії і нагадує розбіжність між спортом великих досягнень і масовою фізичною культурою. Тобто, російський менталітет базується на ідеї єдиновладдя і світогляд пересічного росіянина формує еліта, як правило – владна, але не обов’язково. А пересічні українці завжди були «самі з вусами», кожний мав свій особистий погляд на те, «що краще» і «як треба».
    З роками Україна все більше потрапляла у сферу російської політики і зрештою, опинилася у складі сусідньої імперії. Для території, яка звикла до самобутності і відокремленості, вхід до складу країни з жорсткою структурованою державною системою супроводжувався розривом традицій, приниженням, насильством і террором, включно з репресіями вищого ступеню. Звісно, подібні речі мало кому подобалися, тож не дивно, що вони ініціювали народження протестних настроїв і визвольних рухів. Такі світові фізичні закони: кожна дія народжує протидію. У країні, де порядку ніколи не було, примусове його насадження силоміць створювало з одного боку – підґрунтя для нелюбові до чужаків, з іншого – культуру тоталітаризму, адже багато хто скорився, звик і навіть непогано пристосувався до нових умов…
    І знову йшли роки. Обидві вищезгадані категорії жили поруч, обидві категорії по-своєму любили свою Батьківщину, обидві категорії залишали по собі відбиток. Між ними існувало багато відмінностей, але мене наразі цікавить такий аспект, як здатність до еволюції. Не маю жодного сумніву, що люди, які пам’ятають своє минуле, які живо цікавляться усім новим і хочуть позитивних змін з урахуванням місцевих особливостей, які тяжіють до прогресу і прагнуть розбудови власної держави, що є вищим станом будівництва суспільства – мають абсолютно перевагу перед людьми, які живуть, бо «так вийшло», за інерцією, які користуються готовими схемами, запозиченими моделями, привнесеним лекалами і шаблонами, вказівками зверху, від вели-ких людей… Друге це – повна втрата самоідентифікації, деградація і шлях у прірву. Будь-яка тоталітарна країна сильна не стільки каральною системою, скільки пишним суцвіттям культів. Культом вождя, культом страху, культом маленької людини, культом чобота, до якого можна притулитися… Достатньо подивитися навколо і у людях, які нас оточують, можна розрізнити носіїв означених культів. Наразі у часи правового нігілізму, політичної невизначенності, невпевненості і безсилля багато хто зовсім не є тим, за кого себе видає, але будь-що намагається пустити пил в очі. Це тому, що ці люди не мають внутрішнього стрижня, бо звикли, що за них думають і вирішують інші. Це і є генетичне рабство. Владі, яка для свого існування користуєься моделями тоталітарного суспільства, вигідне існування носіїв рабських генів: біг по колу на все згодної таврованої більшості, приносить достатню кількість благ для підтримання пристойного рівня золотої меншості.
    Але куди більш небезпечною є інша категорія громадян. Це активісти тоталітаризму. У Донбасі, під час суперечок на гострі теми не рідкість почути експресію ненависті на кшталт:
    - Та я б його власними руками порвав! Розстріляв би і рука не здригнулася! На Колиму! На уранові копалини! До божевільні! Силоміць. Примусово. На площі. Знищити до сьомого коліна! Щоб не було! Щоб не заважали!
    Ось це і є показник мутації нащадків завойовників і колабораціоністів. Люди, які з легкістю кидаються подібними словами, набагато страшніші за генетичних рабів, бо є генетичними людоненависниками. Завойовники України і кати свого народу у свій час замордували кращих його представників, зґвалтували кращих представниць, вигнали на чужину кращий генофонд, а нащадкам дали свої падлючі гени…
    І знову цегляний мур питань. Яку філософію несуть у маси ці люди? Які з їхніх ідей отримають розвиток? Куди вони приведуть? На що перетвориться теперішне державницьке будівництво? Якщо на ці питання не відповімо ми, у гонитві за кращим шматком вкотре пролетівши на швидкості потрібний поворот і замкнувши чергове коло, їх вирішуватимуть ті нації, які незабаром заселятимуть нашу територію.  Втім, поки ми є невпевненими, байдужими статистами, заручниками низькопробної філософії споживання, що як навала виливається на нас у вигляді агресивної харчової хімії, солодкої патоки дурнуватого гумору, хамського шансону і безкінечних серіалів про чесних злочинців і благородних НКВСників, вони вже це роблять.


  • 1
Не читав, але згоджуюсь. :)

Москалі он виставили штраф за не спожитий газ на $7 мрлд. У перерахунку на особу працездатного віку припадає в околі $400. Віддаватимете? А ще й співвітчизника, що віднікується? Отож.

Нехай вони спочатку повернуть українські активи Сбербанку і Зовнішторгбанку, яки вивели з країни в останні дні існування СРСР. Бо вже задовбали зі своїм "братством".

У підписаних газових угодах повернення згаданих активів не обумовлено. Італія, скажімо, погасила подібну заборгованість у розмірі $1,5 млрд. Наших співгромадян анітрохи не турбує неуникливість сплати. Це і мірилом відчудження від держави. І москалі до цього мають доволі опосередкований стосунок.

Та я не за те. То просто така репліка "в пику". Я маю на увазі, що не треба грати за їхніми правилами - добра від цих "братів" годі очікувати, бо на взаємовигідні речі вони не погоджуються і чесно грати не збираються. Ми завжди для них будемо унтерменшами. Треба або гнути свою лінію, намагатися все більше і більше дистанціюватися від них. Конкретно у цій ситуації можна тупо доводити ситуцію до абсурду, сплачуючи безпосередньо придбаний товар і раз по раз шпилячи зустрічні вимоги. За великим рахунком у подібних випробуваннях і формується нація. Вистоїмо - будемо кимось у світі, прогнемося - залишимося ганчіркою.

Та зрозуміло, що не про те. Незрозуміло лише кому адресований Ваш заклик, подібно сумнівна його дієвість. Бо з точки зору галичанина, даруйте, але це таки марудство.

До всіх одразу. Я вважаю соціальні мережі інструментом, який мусить формувати суспільну думку. І то як у нас управління державою не пряме, а опосередковане, то суспільство під час виборів делегує повноваження з керівництва країною владі, яку обирає. І от чим краще буде суспільство усвідомлювати суть речей, тим менше робитиме помилок.

До всіх одразу це, в засаді, ні до кого. Безадресний пафос. Подібні речі доречні в партійному осередку або повинні бути скеровані у державні органи. Або ж інакше - шляхом конструктивної аґітації за ту політичну силу, програма дій якої збіжна з Вашими поглядами.

У мене у стрічці друзів дівчина, котра впродовж років тільки те й чинить, що ганить москалів. Відмовчуючись коли у неї цікавляться чи зварила та борщик? :))) Ну бо й правда, ліпше б та виховала ще одного українця, прививши тому свої погляди, аніж втамовуючи свою неврастенічність сумнівним чином.

Хибна думка. Людина, яка веде авторську передачу на радіо або ТБ в абсолютно тотожному становищі: вона читає і розпинається, але геть не знає, скільки людей наразі її слухать – 10 мільйонів чи 11 осіб? Але ж не припиняє, але ж гне свою лінію, ятрить душу. І правильно робить. Ось і я так. Тільки не зловживаю політикою у щоденнику. І у партійному будівництві я участі не приймаю. Просто хочу донести свій погляд, підняти рівень навколо, навчити думати, змусити співпереживати і перейматися. А це - хоч щось, вода каміння точить... І якщо не буде таких як я - зникне нехай маленька, але альтернатива серіалам за "бравих російських спецназівців".

А от ятрити душу можна по-різному, що залежно як від ментальності, так і від особистих обставин життя сприймається неоднозначно. Тому лиш ковзнув побіжно поглядом по Вашому запису, бо колі моїх знайомих нарікання не вітаються. Від них відсторонюються, трактуючи як недоречний емоційний фактор.

Кожному своє. Це тільки у тоталітарному суспільстві усі мусять бути однаковими.

Дякую, дуже цікаво було прочитати.
" - Та я б його власними руками порвав! Розстріляв би і рука не здригнулася! На Колиму! На уранові копалини! До божевільні! Силоміць. Примусово. На площі. Знищити до сьомого коліна! Щоб не було! Щоб не заважали!" -- слухайте, а якщо це каже людина, яку задовбала оця хапужна влада, і просто накипіло?? Багато хто з тих, хто так каже, в реальному житті і мухи не образить, просто є люди-холерики, їм треба якось виплескувати гнів.

Давно хотіла спитати, а яку книгу, на яку тему Ви пишете?

Взагалі, я з тих, хто нічого не розуміє в цьому болоті і живу як живеться. Тобто працюю собі, чесно сплачую податки, але спитай мене, хто у нас мер - я не відповім.
Інколи я думаю, що прогресивна людина повинна в цьому розбиратися, щоб щось робити, як мінімум голосувати за меншу хапугу зі всіх, але починаю дивитись тб, читати новостні сайти і так бридко стає...
От скажіть, ви в цьому нібито розбираєтесь - є там нормальні, в політиці? Ну хоч один?

"Просто так нічого не буває". Людей, які і мухи не образять - не існує. Хіба ми помічаємо розчавленого під ногами метелика, хробака або равлика, коли продираємося у гущавині лісу? У кожного святого є минуле і в кожного грішника - майбутнє... Щодо конкретики, узяти хоч тих самих юлефанів: колись їх було у мене в друзях - сила-силенна, бо я противник Януковича. Але варто мені було висловити особисту думку, яка не співпадала з генеральною лінією Святої Юліїї", як посипалися прокльони. Дати їм владу - і отримаємо такі самі репресії, тільки під іншим кольором і соусом. Не думаю, що їхнє цькування опонентів буде менш радісним ніж теперішній шабаш регіоналів. "Полювання на відьом" - непоганий лакмусовий папірець, який демонструє: хто чим дихає. Правду кажуть: хочеш взнати, чого варта людина - дай їй гроші або владу. А негативну енергію, до слова, можна скидувати в інший засіб. Який більше пасує інтелігентній людині, ніж демонстрація звірячої ненависті.

Я пишу одночасно кілька книжок: вірші українською, вірші російською, а також україномовну прозу. Плюс має невидані три книги: роман і дві збірки віршів (українською та російською). Втім, цей "Щоденник..." сам по собі може стати книгою, якщо вибрати з нього смачні місця, відредагувати і підкорегувати їх. ;)

Звісно, в політиці, як і всюди порядні люди є. Але і там діє закон Старджона: "90% всього на світі - лайно". Я вже казав у цьому щоденнику, що чесна людина в політику не піде. А піде - перестане бути чесною. Усі ми народжуємося однаковими, а помираємо - різними. Тобто, кожен обирає свій шлях. І якщо людина прогресує - з ним можна мати справу, а коли йде деградація - краще триматися від неї подалі.

Невидані книги - пишеться осібно, а то відчитується як щось нечувано-небачене. :)
Та процитуйте хоча б шматок прози аби скласти уявлення, а?

Кожен міряє по собі. Як там у прислів'ї: "вважає в міру своєї розпусти". Чи може наразі ситуація у книговидавництві України пречудова?
Невже самотужки шукати в інеті - праця превелика? Гаразд, на відміну від Бендера, я по п'ятницях подаю:
http://magazines.russ.ru/sib/2010/5/go3-pr.html

31.01.2013 або про філософію і тоталітаризм

Пользователь diana_ledi сослался на вашу запись в записи «31.01.2013 або про філософію і тоталітаризм» в контексте: [...] Оригинал взят у в 31.01.2013 або про філософію і тоталітаризм [...]

Ну чому ж генетична? Це все наслідок багатовікового виховання і традиції. Ти вірно зауважив, що ініціатором ідеї державності має бути політична еліта. З її відмашки культурна еліта формує ідею і обгрунтовує її. Найголовніше- створює у людей необхідність у національному самоствердженні, а отже і саму націю. Наші політики поки що необхідності у створенні національної ідеї не зацікавлені, їх наразі турбують власні шкурні інтереси. І скільки не розпинайся у блогах, на кухнях, об'єднаннях за інтересами, доки який-небудь янукович не усвідомить себе УКРАЇНСЬКИМ царем, а не главою Сім'ї, яку треба матеріально забезпечити- нічого не зміниться, бо без його ініціативи будь- яка ідея не стане масовою і єдиною для більшості. А тоталітаризм- це вже неминуче майбутнє. Просто його втілюватимуть не якісь політичні партії залежно від своїх поглядів, а всеконтролюючі корпорації.

Майже з усім погоджуюсь. Втім, є і "але". Хіба існування багатовікових традицій і культури виховання не є генетичним кодом, який передається з покоління в покоління? ;) Гени вже у 2 поколінні даються взнаки. Так, політична еліта вказує народові напрямок: що робити, але хто, як не філософія впливає на еліту, розширює колозір, закладає світогляд, формує вчить бачити суть речей? Просто (якщо гіперболізувати) наша філософія - розвивалася осібно і кожен сам себе вважав паном і гетьманом, а у тій же Росії - вона здебільшого була одна на всіх. Тому в РФ збудована така собі піраміда (лексикою Путіна "вертикально інтегрована влада"), а в нас - щось на кшталт китайських ланів з рисовими чеками (або класичне "моя хата з краю", "я сам собі господар"). Хоча, ми наразі знову копіюємо гірші приклади сусідів.

  • 1